Вт 1 Авг 2023 - 23:22 автор 
Тваринна символіка в українських замовляннях.
Розглянемо окремі групи символічних тварин у послідовності зниження їхньої частотності у замовляннях.
Тварини нижнього царства
Тварини нижнього царства: плазуни, земноводні, риби. До них належать: змій (гад, гадина, гадюка), черепаха, жаба, риба (кит, щука).
Змій
Більшість замовлянь пов’язує змія з загоєнням зміїних укусів або їх попередженням (гомеопатичний принцип: подібне лікується подібним). Такий образ змія виразно утилітарний і саме тому найменш архаїчний. Далі, змій «панує» над зловорожими впливами, «уроками», включно із лихими словами. Тут функція змія ширша і, мабуть, давніша. Нарешті, в частині замовлянь змій асоціюється з відверненням лукавства від «щирого серця», з вогнем і замиканням крові, а також із наведенням на серце любовного жару. Оце найширше і утилітарно не «самоочевидне» коло функцій, мабуть, і окреслює найдавнішу багатофункціональну символіку змія.
Змій — по-перше, володар нижнього царства, зі своїм почтом, військом і незліченними служниками. По-друге, він володар усякої хвороби й пристрасті. По-третє, «натурально пов’язаний із водною стихією, змій (зовсім уже не «натурально») пов’язаний також зі стихією вогню. З одного боку, його лякають і нищать вогнем: з другого боку — він сам вогонь, «огненний бугало», політ якого «ліси палить, а землі сушить, а трави в’ялить». Тут виразно проглядає двоїста символіка купальського міфу, в якому сплелися вода і вогонь, змій лежачий і змій летючий, ритуали очищення та обрядовий еротичний розгул. «Старші» боги або духи в усіх міфологіях і релігіях позаетичніші, доетичніші від божеств «молодих», які висувалися їм на зміну. Так само і в змієвій символіці видно найглибший зв’язок позаетичного (може, навіть, «антинормального» в обрядово-карнавальному значенні слова) з архаїчно надмогутнім.
Змієве царство локалізоване на синьому морі, на острові, на камені, на дубі (або під дубом), де й сидить цар-змій. Ця концентрична модель являє собою найдавнішу «структуру світу». Звідси й міць, і монументальність змієвого царства. Але разом з тим царство це вже й для світу замовлянь виглядає як особливо «неправильне», хаотичне. (Архаїка завжди «хаотичніша» для кожної наступної культури, аніж сучасні їй форми). Тому ж воно постає як «рідний хаос» космосу замовлянь. Саме для змія, змієвого царства, зміїних символів типовим є повне змішання (а, значить, і зняття) навіть кровноязичницького протиставлення Користі — Шкоди. Змій — і помічник, і шкідник, точніше, він персонаж тієї культурно-світової епохи, коли це протиставлення ще чітко не викристалізувалось.
Атрибутика й титулатура змія перевищує навіть атрибутику місяця. Змій безумовно персоніфікований і наділений довгим списком імен: кропиня, Яриця, Киліяна, Іліяна, Веретениця. Олена, Савул, Хівря, Гадюн, Яселуха, Вольга. Їхній аналіз окреслює той обсяг значень, якими стародавні люди наділяли змія.
«Гадюн» утворений паронімічно в ланцюжку моря-окіяна (Діяна), острова Кияна (Буяна) і так далі. Веретениця поєднує змія з веретеном: це так само магічний предмет («прядеться» нитка людського життя). Яриця вказує на зв’язок змія з вогнем, жаром і любовним палом. Іліяна та Олена — імена води, що підтверджують водяну символіку змія. Кропиня — посилання на обрядове окроплення водою (до речі, в поліських ритуалах прикликання дощу практикувалося вбивання або закопування змій живцем — паралельно з окропленням).
Християнізація заторкнула зміїну символіку дуже й дуже слабко, і це зрозуміло. Змій у християнстві — диявол, прямий ворог Бога, так що симбіоз зміїних символів з християнськими навіть для двовірця-напів’язичника був би надто ризикованим. Але певний симбіоз усе ж існує.
Зміїна цариця або зміїний цар дістають біблійно-християнські імена, з них два імені — благовірних цариць, що обернули свій народ у християнську віру: константинопольської Єлени (Олени) та київської Ольги (Вольги). При перенесенні імен важливе було значення царственості (воно ж пояснює ім’я Савул, викривлене Саул, біблійний цар) та первинності. Крім того, змій — єдиний персонаж замовлянь, якого прохають не лише щось зробити, але й чогось навчити. Навіть місяць усе знає, але не навчає: навчає лише змій. Тому імена двох цариць-просвітительниць, «мудрих жен» придалися для наймень змії-цариці, хранительки й дарувальниці мудрості.
Довга «видова класифікація» змій також мотивується не лише «реалістично», а й символіко-магічно. Розроблена атрибутика — показник особливої важливості та архаїчності персонажа. Чим різнобічніша така система атрибутів, тим більше право ми маємо говорити про «першогероїв» міфу та ритуалу, Різні види змій буквально виповнюють світ замовлянь. І справа не в тому, що за давніх часів східний слов’янин переживав навалу змій. Річ у тім, що змії — переносники, (якщо не іпостасі) «уроків», «прозорів», хвороб, тому слід якнайдетальніше їх назвати заради їхнього повного вигнання.
Разом з тим один тільки змій, подвоюючись, дає «гада» і «гадину», зміїного царя та зміїну царицю, а потроюючись — цілу зміїну родину. Жіноча або чоловіча атрибутика змія взагалі хистка: то він «гад», «змій», то «гадина», «змія», «гадюка». До перелічених вище амбівалентних рис змія (добрий — злий, шкідник — помічник, найжахливіший — найдієвіший, цар найбільш «модельного» — і найбільш «ненормального» простору) додається ще одна: андрогінність змія — і жіночої, і чоловічої істоти одночасно, пізніше казка та епос розділять цю двоїсто-цілісну постать на Змія Горинича, Зміїного Царя — і Змію Маринку, Дочку Зміїного Царя.
Жаба
Жаба — символічна тварина нижнього царства, водночас і хтонічна, і мудра (дивіться пізнішу царівну-жабу в казці). Пов’язана з вологою, дощем (в обрядах прикликання дощу жаб убивали, так само як і змій). Разом з тим, подібно до інших болотяних символів, співвіднесена з нечистю, темними силами, метаморфозами (так, лихими чарами героїню казок, легенд, балад обертають на жабу). Тому її, як і всяку нечисть, проганяють ритуальним засобом — плювком.
Черепаха
Черепаха — варіант символу змії. Має всі атрибути змії: «всім гадам старшаха», живе серед моря під дубом, володарка нижнього царства.
Риба
Риба — подається всередині дуже архаїчної картини світу, де кожна тварина належить до «своєї» стихії (а точніше, являє разом з нею єдиний міфознак). Риба поєднана з морем, водою. Проте це вже простір «післяхаотичний»: змішання зон і царств у ньому немислиме. Тому він побудований за формулою: така-то тварина в такій-то («своїй») зоні; всі вони брати (три брати, п’ять братів); як не зійтись їм разом, так не бути такій-то хворобі, такому-то лихові і тому подібне. Змій — ще мешканець світу-Хаосу, риба — жителька вже світу-Космосу.
Розглянемо окремі групи символічних тварин у послідовності зниження їхньої частотності у замовляннях.
Тварини нижнього царства
Тварини нижнього царства: плазуни, земноводні, риби. До них належать: змій (гад, гадина, гадюка), черепаха, жаба, риба (кит, щука).
Змій
Більшість замовлянь пов’язує змія з загоєнням зміїних укусів або їх попередженням (гомеопатичний принцип: подібне лікується подібним). Такий образ змія виразно утилітарний і саме тому найменш архаїчний. Далі, змій «панує» над зловорожими впливами, «уроками», включно із лихими словами. Тут функція змія ширша і, мабуть, давніша. Нарешті, в частині замовлянь змій асоціюється з відверненням лукавства від «щирого серця», з вогнем і замиканням крові, а також із наведенням на серце любовного жару. Оце найширше і утилітарно не «самоочевидне» коло функцій, мабуть, і окреслює найдавнішу багатофункціональну символіку змія.
Змій — по-перше, володар нижнього царства, зі своїм почтом, військом і незліченними служниками. По-друге, він володар усякої хвороби й пристрасті. По-третє, «натурально пов’язаний із водною стихією, змій (зовсім уже не «натурально») пов’язаний також зі стихією вогню. З одного боку, його лякають і нищать вогнем: з другого боку — він сам вогонь, «огненний бугало», політ якого «ліси палить, а землі сушить, а трави в’ялить». Тут виразно проглядає двоїста символіка купальського міфу, в якому сплелися вода і вогонь, змій лежачий і змій летючий, ритуали очищення та обрядовий еротичний розгул. «Старші» боги або духи в усіх міфологіях і релігіях позаетичніші, доетичніші від божеств «молодих», які висувалися їм на зміну. Так само і в змієвій символіці видно найглибший зв’язок позаетичного (може, навіть, «антинормального» в обрядово-карнавальному значенні слова) з архаїчно надмогутнім.
Змієве царство локалізоване на синьому морі, на острові, на камені, на дубі (або під дубом), де й сидить цар-змій. Ця концентрична модель являє собою найдавнішу «структуру світу». Звідси й міць, і монументальність змієвого царства. Але разом з тим царство це вже й для світу замовлянь виглядає як особливо «неправильне», хаотичне. (Архаїка завжди «хаотичніша» для кожної наступної культури, аніж сучасні їй форми). Тому ж воно постає як «рідний хаос» космосу замовлянь. Саме для змія, змієвого царства, зміїних символів типовим є повне змішання (а, значить, і зняття) навіть кровноязичницького протиставлення Користі — Шкоди. Змій — і помічник, і шкідник, точніше, він персонаж тієї культурно-світової епохи, коли це протиставлення ще чітко не викристалізувалось.
Атрибутика й титулатура змія перевищує навіть атрибутику місяця. Змій безумовно персоніфікований і наділений довгим списком імен: кропиня, Яриця, Киліяна, Іліяна, Веретениця. Олена, Савул, Хівря, Гадюн, Яселуха, Вольга. Їхній аналіз окреслює той обсяг значень, якими стародавні люди наділяли змія.
«Гадюн» утворений паронімічно в ланцюжку моря-окіяна (Діяна), острова Кияна (Буяна) і так далі. Веретениця поєднує змія з веретеном: це так само магічний предмет («прядеться» нитка людського життя). Яриця вказує на зв’язок змія з вогнем, жаром і любовним палом. Іліяна та Олена — імена води, що підтверджують водяну символіку змія. Кропиня — посилання на обрядове окроплення водою (до речі, в поліських ритуалах прикликання дощу практикувалося вбивання або закопування змій живцем — паралельно з окропленням).
Християнізація заторкнула зміїну символіку дуже й дуже слабко, і це зрозуміло. Змій у християнстві — диявол, прямий ворог Бога, так що симбіоз зміїних символів з християнськими навіть для двовірця-напів’язичника був би надто ризикованим. Але певний симбіоз усе ж існує.
Зміїна цариця або зміїний цар дістають біблійно-християнські імена, з них два імені — благовірних цариць, що обернули свій народ у християнську віру: константинопольської Єлени (Олени) та київської Ольги (Вольги). При перенесенні імен важливе було значення царственості (воно ж пояснює ім’я Савул, викривлене Саул, біблійний цар) та первинності. Крім того, змій — єдиний персонаж замовлянь, якого прохають не лише щось зробити, але й чогось навчити. Навіть місяць усе знає, але не навчає: навчає лише змій. Тому імена двох цариць-просвітительниць, «мудрих жен» придалися для наймень змії-цариці, хранительки й дарувальниці мудрості.
Довга «видова класифікація» змій також мотивується не лише «реалістично», а й символіко-магічно. Розроблена атрибутика — показник особливої важливості та архаїчності персонажа. Чим різнобічніша така система атрибутів, тим більше право ми маємо говорити про «першогероїв» міфу та ритуалу, Різні види змій буквально виповнюють світ замовлянь. І справа не в тому, що за давніх часів східний слов’янин переживав навалу змій. Річ у тім, що змії — переносники, (якщо не іпостасі) «уроків», «прозорів», хвороб, тому слід якнайдетальніше їх назвати заради їхнього повного вигнання.
Разом з тим один тільки змій, подвоюючись, дає «гада» і «гадину», зміїного царя та зміїну царицю, а потроюючись — цілу зміїну родину. Жіноча або чоловіча атрибутика змія взагалі хистка: то він «гад», «змій», то «гадина», «змія», «гадюка». До перелічених вище амбівалентних рис змія (добрий — злий, шкідник — помічник, найжахливіший — найдієвіший, цар найбільш «модельного» — і найбільш «ненормального» простору) додається ще одна: андрогінність змія — і жіночої, і чоловічої істоти одночасно, пізніше казка та епос розділять цю двоїсто-цілісну постать на Змія Горинича, Зміїного Царя — і Змію Маринку, Дочку Зміїного Царя.
Жаба
Жаба — символічна тварина нижнього царства, водночас і хтонічна, і мудра (дивіться пізнішу царівну-жабу в казці). Пов’язана з вологою, дощем (в обрядах прикликання дощу жаб убивали, так само як і змій). Разом з тим, подібно до інших болотяних символів, співвіднесена з нечистю, темними силами, метаморфозами (так, лихими чарами героїню казок, легенд, балад обертають на жабу). Тому її, як і всяку нечисть, проганяють ритуальним засобом — плювком.
Черепаха
Черепаха — варіант символу змії. Має всі атрибути змії: «всім гадам старшаха», живе серед моря під дубом, володарка нижнього царства.
Риба
Риба — подається всередині дуже архаїчної картини світу, де кожна тварина належить до «своєї» стихії (а точніше, являє разом з нею єдиний міфознак). Риба поєднана з морем, водою. Проте це вже простір «післяхаотичний»: змішання зон і царств у ньому немислиме. Тому він побудований за формулою: така-то тварина в такій-то («своїй») зоні; всі вони брати (три брати, п’ять братів); як не зійтись їм разом, так не бути такій-то хворобі, такому-то лихові і тому подібне. Змій — ще мешканець світу-Хаосу, риба — жителька вже світу-Космосу.